Навигация
Рассылка



Отписаться
Статистика

Ccылки

Содержание сайта

Як я долучався до світового бджільництва...

Добавлено: 2013-12-23 20:47:18

ЯК Я ДОЛУЧАВСЯ ДО СВІТОВОГО БДЖІЛЬНИЦТВА,
АБО – «СПИСОК ОСІБ, ЩО НЕ ДОПУЩЕНІ…»



Чесно кажучи, мені більше до вподоби писати статті оптимістичного спрямування. Але, на жаль, інколи ситуація вимагає писати і про друге…
Нижче я поведу розмову про моє бачення деяких підсумків 43-го Конгресу Апімондії, який недавно закінчився у Києві.

***


Перш за все, нагадаю, що на 41 Конгресі Апімондії, який проходив 15-20.09.09 р в м. Монпельє (Франція), було прийнято рішення про те, що 43 Конгрес в 2013 р пройде в Україні. Невдовзі після цього на сайті www.honeyua.com з’явилася стаття члена Оргкомітету Конгресу А. Харковенко «Переможна хода українського бджільництва», в якій він радісно повідомив, що: «На 41-му Конгресі Апімондії… Україна виборола (виділення моє. — К.В.) право приймати найбільший бджільничий форум… у Києві в 2013 р.». Пасічні засоби масової інформації (ЗМІ), в тому числі і моя газета «Пасека от А до Я», розтиражували цю «благу вість» — «Перемога України!!!» Ейфорія, радість, кращі сподівання…

Продовжувалося все це непорозуміння доволі довго — цілий рік, аж поки в ж. «Український пасічник» №12, 2010 р. Президент Оргкомітету 43 Конгресу п. Васильківська Т.Ю. не дала своє пояснення: «Формально право на це (проведення Конгресу. — К.В.) забезпечене не участю держави Україна, а членством у Міжнародній федерації «Апімондія» двох українських бджільницьких організацій, а саме — «Братства бджолярів України» та «Спілки пасічників України».

Як стало зрозуміло в подальшому, так воно насправді і було. Але чому ж тоді ця пояснювальна інформація з’являється тільки через рік після того, як був затверджений Оргкомітет? Це, що — лукавство Оргкомітету, чи то вони самі цілий рік не могли розібратися в тому, куди треба «запрягати коняку?»

Але ж ці слова п. Васильківської означають ще й наступне. Добре відомо, що дві названі вище бджільницькі організації мають статус громадських організацій. І якщо вірити інформації про одну із них — «Братство бджолярів України» — http://ua.ukrbiz.info/listing.php?id=960, то там написано, що «Структурні підрозділи ВГО «Братство бджолярів України» нараховують 55 тис. бджолярів (виділення моє. — К.В.)». Якщо це саме так і є (в чому маю дуже високий сумнів), то саме ці члени делегували пані Васильківській право не самочинно, а від їх імені приймати будь-які рішення і звітувати перед громадою. Нижче ми побачимо, як реально Президент Оргкомітету користувалася делегованими їй повноваженнями.

Друге. Як я вже звик завжди робити (бо раніше у мене була така робота), будь-яке діло для мене розпочинається з вияснення законодавчої бази, на тлі якої воно має відбуватися. У цьому сенсі мене порадувала обіцянка п. Васильківської про те, що «На цьому сайті (http://apimondia2013.org.ua/ — К.В.) ми, зокрема, розмістимо повний перекладений текст Листа-угоди та витяг з протоколу голосування Генеральної асамблеї Апімондії, проект бюджету Конгресу та багато іншої цікавої інформації» — ж. «УП» №12, 2010 р. Як стало відомо в подальшому, ні одна із цих обіцянок (окрім протоколу голосування) не було оприлюднена для широкого загалу.

Але на момент опублікування статті мене із цього переліку «цікавої інформації» перш за все цікавив Лист-угода, бо він і є головним юридичним документом, який регламентує всі питання проведення Конгресу, тобто встановлює «правила гри» при проведенні Конгресу. Оскільки в тій статті також було сказано, що «кому цікаво ознайомитися з цими документами перш, ніж вони з’являться на сайті,… просимо писати на нашу електронну скриньку» (як пізніше стало відомо, то було чергове фарисейство), то я й написав. Про подальший перебіг подій в газеті «ПАЯ» №»2, 2011 р. я повідомив таке: «Через декілька днів отримав від п. Васильківської відповідь: «Щодо Листа-угоди — запрошую Вас в Київ і Ви будете мати можливість познайомитись і з цим документом і з іншими цікавими матеріалами в Оргкомітеті».
Браво, панове з Оргкомітету! В наш час розвитку електронних комунікацій, виявляється, що самий оптимальний варіант для ознайомлення з документом — це приїхати за 450 км, щоб його побачити. Ну, що тут сказати?..
Продовжую цитування: «Тоді мені нічого іншого не залишається, як тільки подякувати Тетяні Юріївні за все це, а собі задати риторичне запитання: «А чи взагалі коли-небудь з’явиться для широкого ознайомлення переклад повного тексту Листа-угоди

На жаль, я тоді не помилився, бо як стало відомо згодом, цей «секретний» лист Оргкомітет вирішив взагалі нікому із нас (бджолярів) не показувати. А вже на листопадовій зустрічі представників бджолярської громади і пасічних ЗМІ у Києві 11.11.11 р. п. Васильківська відверто заявила: «Я не можу публікувати Лист-угоду, бо це — внутрішній документ… А «правила гри» записані в документах Апімондії, піднімайте їх і ознайомтесь». — «ПАЯ» №12, 2011 р. Що це за такий дивний статус «внутрішній документ», ким і чому він був йому присвоєний, нам повідомлено не було.
Ця свідома закритість, яку і в подальшому демонстрував Оргкомітет, може означати, на мою думку, лише одне — їм було що приховувати від пасічної громади.

Третє. Відомо, що затверджений на 41-му Конгресі в м. Монпельє склад Оргкомітету 43 Конгресу передбачав такі керівні посади і їх виконавців:
1. Ющенко В.А. — Президент 43 Конгресу.
2. Васильківська Т.Ю. — Президент Оргкомітету 43 Конгресу.
3. Боднарчук Л.І. — Віце-президент Оргкомітету Конгресу.

Як показали подальші дії, Віктор Андрійович в притаманній йому манері (тут, безумовно, згодився його досвід каденції Президента України) «віртуозно» самоусунувся від публічних дій Президента Конгресу. В результаті вже на 07.04.11 р. він був виведений (правда, не знаю ким) зі складу Оргкомітету, див. http://apimondia2013.org.ua/organizing-committee/.
В подальшому цю посаду зайняла сама п. Васильківська, про що було сповіщено в «Офіційному сертифікаті» 12.04.13 р., див. http://apimondia2013.org.ua/press-center/ .

Оцінюючи роль Ющенка В.А. в проведенні 43 Конгресу не можу не сказати, що на першому етапі завоювання права на проведення Конгресу він на посаді Президента України забезпечив умови для досягнення цієї мети. В той же час, на етапі підготовки і безпосереднього проведення Конгресу він продемонстрував свою повну неспроможність виконувати конкретну роботу такого рівня. Переконаний, що багато негараздів, які мали місце на Конгресі, мали «витоки» з його бездіяльності.

Не порадував нас своєю робочою активністю і Боднарчук Л.І. Складалось враження, що він, якби, і є, але в той же час — його, якби, і немає. Одним словом — «людина-невидимка». Леонід Іванович, скоріш за все, виконував на протязі всього терміну підготовки і проведення Конгресу роль «титулодержателя», та нікому не заважав, але й не більше.

Тому так і сталося, що при бездіяльності цих двох посадовців п. Васильківська зосередила всю повноту влади в своїх руках. І треба сказати прямо, що використала вона цю ситуацію в повній мірі, але не тільки во благоє діло, а й для максимального задоволення своїх комерційних амбіцій…

Четверте. На початковому етапі практично всі пасічні засоби масової інформації піднесено інформували читачів про завоювання права на проведення 43 Конгресу в Україні. Одначе, по мірі того, як ставало зрозуміло, що в підготовці до Конгресу не все гаразд, в пасічних ЗМІ почали з’являтися аналітичні матеріали з критичними зауваженнями і пропозиціями. Заміст того, щоб прислухатись до цієї інформації, Оргкомітет розриває інформаційні відносини з усіма! пасічними ЗМІ України. В результаті цього з середини 2012 р. українські пасічники (в тому числі і «55 тис. членів «Братства бджолярів») не мають можливості отримувати необхідну для них інформацію стосовно підготовки і проведення Конгресу. Занепокоєні таким станом справ редактори пасічних ЗМІ направляють 05.06.12 р. керівникам Оргкомітету листа такого змісту.

Президенту Організаційного Комітету
43-го Міжнародного Конгресу «Апімондії» ВАСИЛЬКІВСЬКІЙ Т.Ю.,
Віце-Президенту БОДНАРЧУКУ Л.І.



ШАНОВНІ ТЕТЯНА ЮРІЇВНА, ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ!
Ми, головні редактори українських часописів, одностайно вважаємо, що на сьогодні не відлагоджена конструктивна взаємодія Оргкомітету з УСІМА пасічними часописами України, що не залишається непоміченим нашими передплатниками (десятки тисяч пасічників).

Пасічна спільнота України стурбована дефіцитом інформації про підготовку до Конгресу Апімондії в Україні як в українських часописах, так і на сайтах Оргкомітету і громадських організацій співорганізаторів Конгресу. Невідомо з яких причин припинено інформаційне партнерство Організаційного Комітету 43-го Конгресу з журналом «Український пасічник» й газетою «Пасека, пчела, здоровье»…

Складається враження, що взагалі в цьому напрямку Оргкомітетом нічого не робиться. Вважаємо, що бджолярі України, які небезпідставно вважають себе Господарями заходу, та всі зацікавлені особи як в Україні, так і за її межами можуть і повинні отримувати повну, об’єктивну й неупереджену інформацію про достойне проведення заходу світового масштабу із наших часописів і газет, а Ви, як ніхто, повинні бути в цьому зацікавлені.

Просимо також надати нам офіційне роз’яснення щодо умов відвідування (акредитація чи вільний вхід) Конгресу представниками засобів масової інформації. На сайті http://apimondia2013.org.ua/ про це нічого не повідомляється.

Перш ніж виносити цю тему на шпальти наших часописів та сайтів, ми готові зустрітися з порушених вище питань, наприклад, на Вашій прес-конференції з пасічними засобами масової інформації.

З повагою.
Головні редактори друкованих видань:
ГУРМАН А.І., ж. «Пасічник», м. Хмельницький
КОРЖ В.М., газ. «Пасека от А до Я», м. Харків
КУЗЬМІН Д.В., газ. «Пасека, пчела, здоровье», м. Харків
ОСТАШЕВСЬКИЙ М.Д., ж. «Український пасічник», м. Львів
ПЕТРУША В.Г. – редактор ж. Пасіка», м. Київ
СОЛОМКА В.О., ж. «Бджолярський круг», м. Київ
Інтернет-видання:
МИРНИЙ Ю.В., «Бджільництво в Україні»
ТЕРПЕЛОВСЬКИЙ О.О., «На Точку»

Понад місяць чекали відповіді на цей лист і ось нарешті 02.07.12 р ми її отримали за підписом Президента Організаційного Комітету ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ Т.Ю. Весь текст відповіді нема сенсу приводити, почитайте тільки її «квінтесенцію»:
«…Доводимо до Вашого відома, що… лист є анонімним, оскільки не оформлений належним чином. Організаційний Комітет ХХХХІІІ Конгресу Апімондії не розглядає і не дає відповіді на анонімні листи і звернення».
Ну, що? Як кажуть — приїхали..!
Але 16.06.12 р. з додержанням всіх формальностей нами по тій же адресі було направлено повторного листа точно такого ж змісту, а 21.07.12 р. була отримана чергова відписка за підписом все тієї ж пані.

Зухвале ігнорування звернення восьми редакторів пасічних ЗМІ могло означати тільки те, що на той час п. Васильківська остаточно узурпувала владу в Оргкомітеті, і у неї всюди де треба все було «схвачене». Тому на закон, який вимагає конкретної відповіді по суті звернення, чи на якусь там мораль можна і не звертати ніякої уваги, так же, як і на цих «допитливих «хлопців».

Оскільки пасічні ЗМІ були «відрізані» від можливості надати своїм читачам інформацію про підготовку до Конгресу, то єдиним джерелом інформації на цей час залишався тільки офіційний сайт Оргкомітету http://apimondia2013.org.ua/.
Але навіть на цьому сайті практична інформація для тих бджолярів, які збиралися відвідати Конгрес, почала з’являтися тільки наприкінці 2012 р. До того ж, окрема інформація на сайті подавалась, м’яко кажучи, викривлено. Ось тільки один приклад.

В газеті «ПАЯ» №8, 2012 р. в статті «Зустріч в Пальчиках» було повідомлено: «7 липня цього року о 12.00 годині на могилі П.І. Прокоповича, що в с. Пальчики, розпочалася урочиста зустріч українських бджолярів, яка була приурочена до 237-ї річниці з дня народження нашого видатного земляка, а також до виходу в світ третього заключного тому «Вибраних творів П.І. Прокоповича». Зустріч підготували «Фонд ім. П.І. Прокоповича» і Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», м. Батурин. В торжествах прийняли участь більше 50-ти бджолярів».

А ось що подавалось про цю зустріч на http://apimondia2013.org.ua/press-center/organizing-committee-diary/1398.html : «Президент Організаційного Комітету ХХХХІІІ Конгресу Апімондії, Голова Правління ВГО «Братство бджолярів України» Тетяна Васильківська, Голова Ради ВГО «Братство бджолярів України» Сергій Шмуля, Голова Київського обласного осередку «Братства бджолярів України» Віталій Давиденко та Голова Чернігівського обласного осередку «Братства бджолярів України» Петро Балаш 7 липня 2012 року відвідали батьківщину видатного українського бджоляра П.І. Прокоповича і вшанували його пам’ять у с. Пальчики, де він похований. Вже стало традицією у «Братстві» напередодні дня народження видатного діяча прикладати квіти на його могилі, відвідувати село Пальчики».

То ж, як кажуть: «Відчуйте різницю».
Тому треба сказати прямо, що така своєрідна подача матеріалу є не чим іншим, як викривленням фактів і маніпулюванням свідомістю читачів з метою дискредитації неугодних пані Президентші опонентів вкупі з їхнім «Фондом» і «Вибраними творами П.І. Прокоповича», про яких в цьому повідомленні — а ні слова. Отака вона замовна «об’єктивність».

І ще про один аспект маніпулювання. Як показав процес підготовки Конгресу, в своїй роботі Оргкомітет контактував тільки з невеликою групою лояльних до нього пасічників, які начебто символізували всю пасічну спільноту України. А для переважної більшості пасічників на думку Оргкомітету було цілком достатньо і декларацій про те, що Конгрес — це «…найпрестижніший, наймасовіший та всеохоплюючий (виділення моє. — К.В.) захід в бджільництві», про що повідомляла сторінка «Основна інформація» офіційного сайту 43 Конгресу.

П’яте. Про мої спроби налагодити взаємодію з Оргкомітетом я доволі детально написав в попередній своїй статті «П.І. Прокопович і Конгрес Апімондії в Україні» (див. цю сторінку сайту та газ. «ППЗ» №23, 2013 р.). В ній я обіцяв розповісти про те, яким чином я попав на виставку АпіЕкспо. Виконую свою обіцянку.

Ця «епопея» для мене розпочалася ще 14.05.13 р., коли я у відповідності до вимог Оргкомітету відправив необхідні реєстраційні форми і дві суми в 26 і 55 євро за право відвідування виставки АпіЕкспо і за право бути одноденним делегатом Конгресу. Як було повідомлено на бланках цих форм, Оргкомітет зобов’язувався вислати мені відповідні пропуски, але їх я так взагалі і не отримав. До відкриття Конгресу я робив декілька спроб вияснити долю моїх заявок і грошей телефоном і електронною поштою, та все було марно.

Через декілька днів після відкриття Конгресу мені стає відомо, що Оргкомітет 28.09.13 р. видав Розпорядження №01 в якому затвердив «Список осіб, що не допущені до участі у заходах 43 Міжнародного Конгресу Апімондії», серед яких був і ваш покірний слуга.


Мені невідомий жоден факт із перелічених в цьому документі, по якому хтось, десь і колись пред’являв би мені звинувачення в установленому законодавством порядку. А тому незрозуміло на якій підставі мені де-юре був заборонений доступ на публічний захід і в такий спосіб порушені мої конституційні права в частині ст. ст. 24, 34, 64 Конституції України.

Але незважаючи на ці нісенітниці, приймаю рішення їхати до Києва, щоб як і не попаду на Конгрес, то хоча б розберуся з тим, куди ділися мої 81 євро. В Виставковий центр, де проводився Конгрес, прибув 3 жовтня вранці. Як тільки розпочалася реєстрація ми з колегами з Харкова зайшли до фойє. Стоїмо, вивчаємо обстановку. І тут — я не вірю своїм очам — до мене зі щирою посмішкою і привітаннями енергійно підходить пані Тетяна Васильківська і пропонує мені зареєструватися і пройти в залу виставки. На цю її несподівану для мене пропозицію я зауважив, що мене ж ніхто не зареєструє, бо це заборонено Вашим розпорядженням. Пані Тетяна підводить мене до вільного віконця, дає команду і через декілька хвилин я отримую пропуск на виставку АпіЕкспо. Документи на участь у засіданні Конгресу мені не оформляли.
Що це була за така різка зміна настрою у п. Тетяни, і по якій причині вона відбулася мені залишається незрозуміло до сих пір.

Оце так я, «не допущений до участі» примхливою волею тих же, хто мені вчинив цю заборону, був блискавично «помилуваний», і таки допущений. Тому й не знаю, дякувати за це чи обурюватися, сміятися чи плакати. «Шерше ля фам?», чи не тільки?...

Цілий день я провів в залі АпіЕкспо. І тільки після того, як повернувся додому, я згадав що доля моїх «приблудних» 55 євро (за неучасть в засіданні Конгресу) залишилась невиясненою. Тому 13.10.13 р. надіслав в Оргкомітет е-мейл: «У відповідності до Розпорядження Оргкомітету №01 від 28.09.13 р. прошу повернути мені 55 євро (одноденний депутат), які я не використав по незалежним від мене обставинам». Відповіді так і не поступило, як і не були повернуті гроші. І, виходячи з усього сказаного вище, — це не якась випадковість, чи непорозуміння, це так, як пацюки з комори, «професіонали» з Оргкомітету витягували з наших карманів гроші, які їм не належать. Ганьба!

*


Я далекий від того, щоб вважати цю статтю вичерпною для описання всіх «подвигів» наших «Гераклів» з Оргкомітету. Ні, безумовно! Тут я виклав тільки своє бачення деяких аспектів того, що відбулося.

А насамкінець хочу зробити висновки.

1. Попри обіцянки Президента Оргкомітету п. Васильківської ще в грудні 2010 р., українська пасічна громада не була ознайомлена з «правилами гри» при проведенні 43 Конгресу — Листом-угодою, який так ніколи і не був оприлюднений. Не маю сумніву, що було це зроблено навмисно і свідомо по єдиній причині — їм було що приховувати від нас з вами.

2. Однією з причин численних негараздів при проведенні 43 Конгресу були повна неспроможність і бездіяльність Президента Конгресу Ющенка В.А. і Віце-президента Оргкомітету Боднарчука Л.І.

3. В результаті хибної інформаційної політики Оргкомітету на чолі з п. Васильківською, засоби масової інформації України не мали можливості висвітлювати подію світового виміру на достойному рівні. Наша держава була позбавлена реальної можливості заявити про себе на світовій арені; позитивному іміджу України була завдана шкода.

4. Зухвале ігнорування Оргкомітетом надання конкретної відповіді на звернення восьми редакторів пасічних ЗМІ України являється протизаконним і аморальним.

5. Пані Васильківська повернула роботу Оргкомітету так, що пасічники України були фактично відсторонені від підготовки і проведення Конгресу, а їхню участь при цьому імітувала невелика «група підтримки», яка слідувала у фарватері авторитарного лідера, за що вони отримували певні преференції. А тому «свята українського бджільництва» не вийшло, було «комерційне дійство» під прапорами українського бджільництва.

6. Користуючись нагодою, хочу звернутися до п. Тетяни Васильківської.
Невже Ви до сих пір так і не зрозуміли, що та система цінностей, яку Ви так запопадливо нав’язуєте пасічній спільноті України з самого початку появи Вас у цьому середовищі, переважною більшістю не сприймається? Невже Ви не розумієте, що перманентні конфлікти, які супроводжують Вашу появу і діяльність на бджолярській царині України, якраз це і підтверджують? А відбувається все це тому, що Ви не розумієте реальних потреб пасічників, бо ніколи цими потребами самі не жили; Ви не пройшли через все це. Ви навіть не змогли і не захотіли хоча б адаптуватися до цієї спільноти, як це зробили деякі успішні підприємці, журналісти, які починали з того ж, що і Ви. Тому Ви — стороння особа серед нас, як і самозвані «теоретики бджільництва» та його «спасителі» з Вашого оточення. Закликаю до Вашого розуму — залиште нас без Вашої нав’язливої опіки! Повірте мені — так буде краще і для всіх вас і для нас.

7. Оргкомітет зухвало не виконував своїх зобов’язань перед частиною майбутніх учасників Конгресу, які своєчасно оформили заявки і сплатили необхідні кошти, або відправили необхідні матеріали для участі у Науковій програмі Конгресу.

8. Вважаю, що Оргкомітет, який видав Розпорядження №01 від 28.09.13 р. про заборону участі у публічних заходах 12-ти українським громадянам, в тому числі — і мені, безпідставно порушив наші конституційні права в частині ст.ст. 24,34,64 Конституції України. Тому це Розпорядження є юридично нікчемним документом і повинно бути скасовано.

А узагальнюючий висновок з усього сказаного буде такий:

На жаль, 43 Конгрес не став об’єднуючою подією для українських пасічників, а, навпаки, — він як в процесі підготовки, так і під час його проведення тільки більше роз’єднав наше українське бджільництво на «вірних» послідовників авторитарного лідера, і «невірних» — всіх інших пасічників.

Керманичі Конгресу не змогли (бо не були здатні!) піднятися над власними амбіціями і зайняти державницьку позицію та створити справжнє свято не тільки для себе, а й для українських пасічників. Комерційні інтереси сімейного угрупування — Оргкомітету — стали пріоритетною задачею його діяльності. Тому назвав би я 43 Конгрес не нашим святом, а — конгресом наших змарнованих можливостей. Переконаний, що кожен із нас, нині живущих українських пасічників, вдруге такої можливості не отримає більше НІКОЛИ.

Все це дозволяє мені сказати, що всі вищеозначені особи з Оргкомітету своїми діями чи бездіяльністю на Конгресі винесли себе за дужки українського бджільництва і в подальшому з ними, як зі збанкрутілими діячами, краще не мати ніяких ні діл, ні відносин…
Бойкот збанкрутілим керманичам 43 Конгресу!

Валерій КОРЖ
22.12.13 р.


Оглавление   |  На верх


Поиск
Содержание сайта
Сайт Валерия Коржа /Апимондия-2013
Вход
Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно авторизоваться.
Забыли пароль?
Регистрация
На сайте
Гостей: 17
Пользователей: 0


п в с ч п с в
 
 
 
 
 
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
           
<< Апрель 2018 >>

 При перепечатке статей ссылка на сайт обязательна.    Все права защищены © 2009     Работает под управлением WebCodePortalSystem v. 5.1