Розказано про думки, на які навіяло на мене торжество з нагоди 235-річниці з дня народження П.І. ПРОКОПОВИЧА

РОЗДУМИ ПІСЛЯ ТОРЖЕСТВ


Я мав честь бути присутнім в Батурині на торжествах з нагоди 235-річниці з дня народження П.І. ПРОКОПОВИЧА і хочу поділитися своїми роздумами, які навіяло на мене це дійство…

***


По-перше. Ідея цієї зустрічі виникла всього за декілька місяців до 11 липня. Треба віддати належне Романові Туру, ініціатору зібрання: все було зроблено дуже оперативно і якісно, хоча робота велася, як кажуть, «табула раса» – з чистого листа. Дуже своєчасно до організації дійства було підключено співробітників Батуринського Національного заповідника «Гетьманська столиця». Це дозволило нам за один день побачити все найцікавіше і до того ж отримати кваліфіковані пояснення про все побачене.

По-друге. Особливістю цієї зустрічі була її мобільність. Всі учасники були «на колесах», що дозволило нам за короткий проміжок часу бути присутніми на семи об’єктах, відвідання яких включала наша програма. «Караван» з учасниками налічував не менше ніж 10 машин.

По-третє. Наше торжество було дуже задушевним та теплим, і зовсім не було в ньому формалізму й казенщини. А все тому, що приїхали туди пасічники не «по рознарядці», а за покликом душі. Тому не хочу нікому пред’являти ніяких претензій щодо відсутності на зустрічі, але все ж таки дуже прикро, що з Чернігівщини (де й проходили торжества) був присутній тільки один Кобцев О.М. Як на мене, то землякам видатного Пасічника не погано було б не тільки пишатися такою особистістю, але зовсім не зайвим було б взяти участь в торжествах на правах привітних господарів. У спілкуванні з колегами з дальніх куточків України вони, мабуть, краще почули б нашу стурбованість тим, що і в Митченках, і в Пальчиках останні матеріальні свідки доби Прокоповича перетворюються в мотлох. Ось, наприклад, такий вигляд має колодязь, з якого пив воду великий Пасічник.



У всіх, хто бачив цю занедбану криницю, само собою виникали різні запитання. І перше з них: «Невже нікому нема ніякого діла до цього святого для багатьох українців місця»? Звучали також пропозиції звернутися до державних та місцевих інституцій про реставрацію криниці Прокоповича.
Користуючись нагодою, хочу від імені учасників зібрання звернутися до Організаційного Комітету по підготовці до проведення Конгресу Апімондії-2013 в Україні, до керівництва Батуринського Національного заповідника «Гетьманська столиця», до місцевої влади.
Високоповажні панове! Давайте віддамо належне пам’яті Великого Пасічника! Зробіть, будь ласка, все можливе для того, щоб матеріальні свідки тої доби не зникли з Землі ще за нашого життя. І реставрація криниці Прокоповича може бути першою цеглиною в цьому благородному ділі…

Тепер – ще про одне.
Треба віддати належне попередній владі, яка зробила надзвичайно багато по відродженню Батурина. Дуже приємно під’їжджати до міста по дорогах європейського рівня, бачити чисте прибране місто, відновлені історичні будови, парки, створені в наш час пам’ятники героям гетьманської доби. Все це, безумовно, заслуговує на повагу. Серцю українського бджоляра також дуже приємно бачити відроджену й доглянуту могилу П.І. Прокоповича. Але після першого емоційного сприйняття цього історичного місця, коли «включається» раціональне мислення, починаєш відчувати якусь дисгармонію. Спочатку навіть незрозуміло, звідки береться це відчуття. А тільки потім починаєш розуміти – пам’ятник. Пам’ятник! І ти задаєш собі питання: «А яке відношення до легендарного Пасічника має та фігура, яка стоїть на його могилі?».



Пробачте мені, але то стоїть якийсь купчик астенічної статури в сіряку та чобітках і тримає в руках щось схоже на СУЧАСНУ рамку, дуже побиту восковою міллю. Господи! Та за що ж вони так спотворили нашу пам’ять про цю велику Людину! Які «високочолі» керівники давали дозвіл на встановлення цієї скульптури-карикатури в такому святому для нас місці? Скоріш за все, це були ті люди, для яких поняття «медвяна роса» і «квітковий мед» до сих пір є синонімами. Чому, врешті решт, ніхто не порадився з пасічниками, чому нам не показали цей «витвір мистецтва» до встановлення? Питання, питання, питання…

В своєму виступі на могилі Л.І. Боднарчук не так емоційно, як я, сказав про пам’ятник, що він «не дуже вдалий» і треба «щось поправити, щось змінити» та й на могилі «треба багато ще чого зробити». Все це було сказано в контексті окреслення робіт по підготовці до Конгресу Апімондії-2013.
Важко не погодитися з цими словами високоповажної людини та слід зауважити, що Комітету по підготовці до Апімондії-2013 буде де попрацювати. Як на мене ж, то до Конгресу обов’язково все це треба зробити, бо показувати гостям ТАКУ могилу Пасічника світового масштабу буде просто соромно.

Валерій КОРЖ

Счетчик посетителей

1804621
Сегодня
Вчера
Неделя
Прошлая неделя
Месяц
Прошлый месяц
Всего
105
1095
4527
5466
30133
26253
1804621

Forecast Today
INF


Ваш IP:34.204.168.209