Наводиться документально обгрунтована версія про невідому нагороду корнета ПРОКОПОВИЧА

З часу виходу останнього, третього, тому «Вибраних творів П.І. ПРОКОПОВИЧА» пройшло вже більше п’яти років. Як добре відомо, саме в 3-му томі редколегія опублікувала свій «Сучасний погляд на біографію» Петра ПРОКОПОВИЧА. Після цього я продовжував пошуки нових документів та паралельно проводив аналітичну роботу з уже існуючими документами. Все це дало мені змогу переглянути по деяких позиціях і уточнити редакційну версію біографії, а деякі її положення признати такими, що не відповідають виявленим мною новим документам і фактам. Про все це я написав в окремій книжці «П.І. ПРОКОПОВИЧ: життя і творчість» (2014).

Але мої пошуки продовжились і після цього, а з ними продовжується й аналітична робота. Зовсім недавно я вирішив більш детально проаналізувати участь корнета ПРОКОПОВИЧА в бойових діях в Польщі в жовтні 1794 року. Як відомо, на той час він перебував у складі Переяславського кінно-єгерського полку, який входив до складу експедиційних військ під командуванням О.В. СУВОРОВА, які приймали участь в придушенні національно-визвольного повстання під керівництвом Тадеуша КОСТЮШКО. Про політичний аспект цієї боротьби треба вести окрему розмову, а я зараз поведу розмову про виконання корнетом ПРОКОПОВИЧЕМ свого військового обов’язку. Для цього використаю документальну основу — «Дело по прошению поручика Прокоповича о выдаче ему об отставке указа» от 16.05.1816 г. (Архив РГВИА, ф. 395, оп. 226, д. 1801), в якому є виписка з послужного списку «отставного от военной службы поручика Петра Прокоповича».


Рис.1. Виписка з Послужного списку



Надаю розшифровку фрагменту цієї виписки: «… Был в походах 1794 г. …19 (октября) при главном рекогносцировании форштата (предместья. — К.В.) Праги; 24 (октября) в штурме неприятельских ретраншементов (внутренних окопов. — К.В.) и форштата оной Праги; 30 (октября) при занятии города Варшавы».
Підписали цю Виписку (див. Рис. 2).


Рис. 2. Підписи під Випискою



Надаю розшифровку: «Мая 16-го дня 1816 года подлинной подписан: Вице-Директор Генерал-Майор Княжин, (?) скрепил Начальник отделения (?) военный советник Киселев. Верно Управляющий Столом Пипин».

Тобто, ми маємо документальне підтвердження того, що корнет ПРОКОПОВИЧ дійсно брав участь в штурмі Праги (передмістя Варшави) 24.09.1794 р.

В подальшому, вивчаючи матеріали про придушення повстання КОСТЮШКО, я на https://ru.wikipedia.org/wiki знайшов текст іменного рескрипту Катерини ІІ від січня 1795 р. про нагородження за штурм Праги, де було сказане таке: «Всем бывшим действительно на штурме Прагском штаб- и обер-офицерам, которые тут не получили орденов военного Святого Георгия и Святого Владимира, жалуем золотые знаки для ношения в петлице на ленте с черными и желтыми полосами.» На золотых крестах выбита надпись: «За труды и храбрость», на обратной стороне: «Прага взята октября 24 1794 г
Нижние чины награждались серебряными медалями квадратной формы со слегка закругленными концами (рис. 3).


Рис. 3. Офіцерський хрест (вверху) і медаль для нижніх чинів (внизу)



З приведеної вище інформації можна зробити висновок, що корнет ПРОКОПОВИЧ, як нижній чин, мав всі підстави для того, щоб бути нагородженим медаллю «За труды и храбрость при взятье Праги октября 24 1794 г.».

Але після такого висновку саме собою виникає риторичне питання: «А чому ж про цю бойову нагороду раніш ніде не було написано?». Скоріш за все тому, що ця медаль не мала високого статусу, притаманного бойовим орденам з їх відповідними привілеями, та до того ж ще в молодому віці 23 роки Петро Іванович закінчив військову кар’єру і пішов у відставку.

Я також можу виказати припущення, що коли в подальшому цивілізована Європа дала надзвичайно негативну оцінку діям експедиційних російських військ в Празі, назвавши ці дії «різнею в Празі», а французькі та англійські газети навіть називали Суворова «кровожерним напівдемоном» (https://ru.wikipedia.org/wiki/) у Петра Івановича не було ніякого бажання пишатися своєю вимушеною участю в цьому військовому епізоді, та кому б то не було про це розказувати…

А на завершення хочу провести ще одну цікаву історичну паралель.
Відомий польський композитор М.К. ОГІНЬСЬКИЙ написав свій самий знаменитий твір полонез «Прощання з Вітчизною» саме у 1794 році після того, як в результаті «різні в Празі» і придушення повстання КОСТЮШКО, в якому і сам композитор приймав участь, Польща втратила свою незалежність і перестала існувати як цілісна держава https://ru.wikipedia.org/wiki/ .


Композитор ОГІНЬСЬКИЙ М.К. (1765-1833)


Треба сказати, що цей безсмертний твір зміг дуже зворушливо передати емоційний стан композитора, який вимушено покидав свою розтоптану іноземними військами Вітчизну. Слухати цю музику навіть сьогодні байдуже неможливо…
Валерій КОРЖ
29.09.15 р.


Счетчик посетителей

1168801
Сегодня
Вчера
Неделя
Прошлая неделя
Месяц
Прошлый месяц
Всего
164
1020
2276
9457
16048
48685
1168801

Forecast Today
1176


Ваш IP:54.162.138.98