Рассказано о текущей ситуации, касающейся проведения 43-го Конгресса Апимондии в Украине


В рамках підготовки до проведення 43-го Конгресу Апімондії в Україні у 2013 році за ініціативи відомого підприємця В.П. ДОМБРОВСЬКОГО в м. Києві відбулася зустріч представників бджолярської громади («Листопадова зустріч»), про яку ми вже інформували наших читачів в ПАЯ№12-11 р. Як я там і обіцяв, зараз поділюся своїми думками стосовно підготовки і проведення 43-го Конгресу.

***


Розпочну з того, що на момент проведення зібрання для мене (та й, думаю, не тільки для мене) існувала повна невизначеність, бо ніхто з нас документально точно не знав «правил гри», по яким буде проводитися Конгрес. Ця інформація Оргкомітетом Конгресу була буквально «засекречена» (див. ПАЯ№2 та №12-2011 р.). Перш за все, це стосувалось «Листа-угоди», який був підписаний 19.09.09 р в м. Монпельє (Франція) Президентом Апімондії та представниками України Т.Ю. ВАСИЛЬКІВСЬКОЮ і Л.І. БОДНАРЧУКОМ. Цей лист, як я розумію, і є головним юридичним документом стосовно проведення Конгресу.

Свого часу в журналі «УП» №12-10 р. Тетяна Юріївна обіцяла оприлюднити цей документ. З тих пір пройшло вже більше року, а ця обіцянка так і не виконана. Більш того, на листопадовій зустрічі вона заявила, що не має права його оприлюднювати, оскільки це – «внутрішній документ». Що це за такий дивний статус документу, ким і чому він був йому присвоєний, нам повідомлено не було. Стосовно інших документів, які визначають «правила гри» нам було запропоновано розшукати ці документи і перекласти їх самим.

З цього приводу хочу зауважити, що допоки Оргкомітет не зробить свою роботу прозорою і не оприлюднить документи стосовно проведення Конгресу, пасічна громада буде дезорієнтована і вимушена користуватися інформацією сумлінного походження, що породить різні домисли, плітки і викривлене сприйняття дійсної роботи команди п. ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ. Невже вони самі в цьому зацікавлені?

Тепер декілька слів про роль Президента 43-го Конгресу ЮЩЕНКА В.А. в процесі підготовчої роботи.
Я вже раніше інформував наших читачів (ПАЯ№10-11) про те, що Конгрес фактично залишився без свого Президента, бо Віктор Андрійович самоусунувся від роботи по підготовці цього заходу: він не зустрівся з Президентом Апімондії Ж. РАТІЯ під час його візиту в Україну з 12 по 16 липня 2011 року. Пан ЮЩЕНКО без пояснення причин був також відсутній і на 42 Конгресі в Аргентині в вересні 2011 року де він повинен був офіційно отримати естафету (колар) проведення 43 Конгресу у Києві. Після цього всього у жовтні 2011 року на вищезгаданому сайті з’являється лист п. ЮЩЕНКА до Президента Апімондії Ж. РАТІЯ, в якому Віктор Андрійович пише, що він «…був дуже радий, якби Ви погодились ще раз відвідати Україну у будь-який зручний для Вас час з метою обговорення актуальних питань проведення (Конгресу)». Без коментарів!
Повний текст цього, м’яко кажучи, незрозумілого для мене листа див.
http://apimondia2013.org.ua/pidtrymka/institute-of-yushenko.html/

Не знаю наскільки це відповідає дійсності, але п. ВАСИЛЬКІВСЬКА у своєму виступі на листопадовій зустрічі озвучила наступне: «Роль Президента 43-го Конгресу – відкрити, закрити Конгрес і провести необхідні офіційні зустрічі. Все!». Як на мене, то це щось близьке до «весільного генерала».
Хочу принагідно зазначити, що спроба використати Президента Апімондії в якості третейського судді для вирішення наших внутрішніх проблем з моєї точки зору являється хибною, ганебною і недопустимою.

Тепер про юридичну сторону процесу підготовки. Тут я бачу два аспекти – внутрішній (легітимність п. ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ як Голови Правління «Братства бджолярів України»), і зовнішній (легітимність її, як Президента Оргкомітету). Про перший аспект ми нічого говорити не будемо, бо то є окрема і непроста розмова. Що ж стосується зовнішнього аспекту, то поза всяким сумнівом, документи, що подавалися при складанні заявки на Конгрес в Апімондію були належним чином оформлені і затверджені відповідними юридичними атрибутами (печатками, реквізитами та ін.). Тобто, для Апімондії то були цілком легітимні документи на ґрунті яких вона на своєму засіданні приймала легітимні рішення, в тому числі і про призначення ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ Т.Ю. Президентом Оргкомітету 43-го Конгресу. А тому, подобається це кому, чи не подобається, а вона дійсно є легітимним керівником Оргкомітету. І це питання, на мій погляд, не може бути предметом будь-якої дискусії, бо можливе проведення такої дискусії керівництво Апімондії може сприйняти, м’яко кажучи, з подивом.

Ще хочу сказати й таке. Оргкомітет в складі молодої енергійної команди на чолі з Тетяною Юріївною, це єдина структура в Україні, яка реально працює та робить (і непогано) своє діло в плані проведення Конгресу. Віддамо їм належне.

Тепер я хочу зрозуміти, як класифікувати вид діяльності, яку проводить Оргкомітет в процесі підготовчої роботи.
По причині відсутності відповідної документальної бази (див. вище) я довгий час не міг зрозуміти чи проведення Конгресу є захід громадської організації, чи це – комерційний проект. Зараз із того, що я почув на зустрічі мені стало зрозуміло, що це – чисто комерційне дійство, яке проводиться під прапорами громадських організацій. В такому разі зроблю спробу дати оцінку проведенню підготовки до Конгресу з точки зору двох його напрямків: комерційного і морального.

Комерційний проект «Конгрес Апімондії в Україні» команда п. ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ грамотно і цілеспрямовано просуває з 2007 року (40-й Конгрес в Австралії). В цей проект вже вкладено дуже багато грошей як спонсорських (а, можливо, й державних – при ЮЩЕНКО), так і власних. Настав час отримувати дивіденди, а тут з’являємось ми, зібрання сторонніх (для команди п. ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ) представників пасічної громади, які вимагають прозорості цього процесу і навіть його контролю. Якщо розглядати Конгрес як чисто комерційний проект якоїсь бізнесової структури, то ми, дійсно, сторонні люди з усіма відповідними висновками («Хлопці! Не заважайте рахувати гроші!», якщо не буде сказано щось більш радикальне…).

Але ж задекларовано, що Конгрес проводить не бізнесова, а громадська структура. Точніше буде сказати так: «Конгрес проводиться під прапором громадської організації». В такому разі ми, представники саме цієї громади маємо повне право хоча б на контроль (моніторинг) цього процесу. А про гроші, друзі мої, пропоную перестати вести розмову. Вже пізно! Там і без нас є кому їх поділити.

Тепер про моральний аспект.
Перше. Небажання п. ВАСИЛЬКІВСЬКОЇ надати громаді документи стосовно проведення Конгресу (ознайомити нас з «правилами гри») наводять на роздуми про те, що ця команда не зацікавлена діяти прозоро і зрозуміло. Це погано не тільки з юридичної точки зору, але і з моральної.

Друге. Складається враження, що стратегічною метою присутності команди із трьох членів Оргкомітету на листопадовій зустрічі було «торпедування» цієї зустрічі. Треба надати їм належне – вони це «блискуче» зробили, бо через їх деструктивну позицію в рамках цього зібрання не було прийнято ніякого рішення. Але мені здається, що ця «перемога» є пірровою, бо громадський процес контролю вже пішов.

Третє. Поведінка вищеозначеної команди і її лідера на листопадовому зібранні визвала у мене якісь ірреальні відчуття, бо цивілізовані люди на будь-якому зібранні так себе не поводять. До речі, п. Тетяна ще на жовтневому «Бджолярському Крузі» провела своєрідне «тренування» в спілкуванні з пасічною громадою в такій агресивній манері. Всі ці факти ще раз підтверджують добре відому істину: «Відсутність конструктивної опозиції розбещує авторитарного лідера і в подальшому призводить до зловживань».

Пані Тетяна, ви, безумовно, багато зробили і ще багато зробите для позитивного іміджу України. Цього у Вас уже ніхто не забере. Але, будь ласка, спустіться на нашу грішну землю, по якій ходять прості люди, та навчіться домовлятися, а не тільки керувати всіма, хто Вам «під руку попадеться». Пробачте мені великодушно.

Ось на цьому я й закінчу «розкидати камені» і далі почну їх «збирати».

Перший крок. Відомо, що будь-який громадський процес має декілька етапів, але переломною точкою його завжди є прийняття рішення і його юридичне оформлення. До цього моменту ще можна вносити поради і пропозиції принципового змісту, а після – тільки виконувати прийняті рішення та вносити поради чи пропозиції, які не завадять виконанню відповідного рішення. Для нашого процесу «точка неповернення» це 19.09.09 р., коли в Монпельє було прийнято і юридично оформлене рішення про проведення 43-го Конгресу в Україні. Якщо ми про це забудемо і почнемо зараз «розхитувати корабля», то це добром не закінчиться. Прецедентів я поки не знаю, але як би нам не стати першою країною, у якої «заберуть» Конгрес…

До речі. Ситуація з нашою Апімондією-2013 дуже сильно схожа на ситуацію з Євро-2012. Ми всі добре пам’ятаємо про те, що опозиційна команда п. Стороженка свого часу хотіла поділитися повноваженнями з командою братів Суркісів. Чим все це закінчилось? Отож!
Чи у нас все таки дійсно «Два українці – три гетьмани!?».

Тому я бачу єдиний реальний вихід з тої ситуації в якій ми опинилися – пошук компромісу в рамках існуючого правового поля і досягнення консенсунсу, тобто загального рішення по спірним питанням. Відомо, що досягнення таких домовленостей передбачає поступки з обох сторін. Консенсунс на ґрунті поглядів тільки однієї зі сторін неможливий. Пам’ятаймо про це, мої однодумці і мої опоненти! Пам’ятаймо і про те, що свого часу Махатма Ганді мудро зауважив: «Уміння пробачати притаманно сильним, слабкі ніколи не пробачають».

Другий крок. На мій погляд стратегія досягнення домовленості така. Одна сторона не робить ніяких дій, які б завадили нормальній роботі Оргкомітету. Друга сторона оприлюднює «правила гри» стосовно проведення 43-го Конгресу і взаємодіє з громадою в рамках існуючого правового поля.

Третій крок. Пропоную на черговому зібранні (з’їзді) пасічників України створити «Громадський комітет моніторингу – «Апімондія-2013».

Головні завдання комітету:
- Спостереження і контроль виконання Оргкомітетом документів і правил проведення 43-го Конгресу Апімондії.
- Внесення пропозицій до Оргкомітету з метою покращення його роботи і попередження можливих порушень при підготовці й проведенні Конгресу.
- Інформування пасічної громади, а при необхідності й керівництво держави, про результати спостереження і контролю.

Насамкінець скажу, що моя пропозиція по розглянутим питанням вкрай проста: головним пріоритетом для мене є збереження права на проведення 43-го Конгресу Апімондії в Україні і його реалізація на самому високому рівні. Заради цього я готовий домовлятися і співпрацювати зі всіма конструктивними силами, які будуть працювати в існуючому правовому полі.

Шановні наші читачі! Я, безумовно, добре розумію, що в такому складному питанні, про яке ми говоримо, неможливо в одній статті вирішити всі питання. Тому запрошую вас приєднатися до обговорення цієї актуальної теми. Пишіть, будь ласка, критикуйте, обговорюйте з колегами, присилайте свої конструктивні пропозиції. Давайте всім пасічним загалом зробимо так, щоб 43-й Конгрес Апімондії став для нас дійсно не проблемою, а справжнім святом. Це в наших силах!
Єднаймось, брати мої і сестри!
З незмінною повагою Валерій КОРЖ

Счетчик посетителей

1168718
Сегодня
Вчера
Неделя
Прошлая неделя
Месяц
Прошлый месяц
Всего
81
1020
2193
9457
15965
48685
1168718

Forecast Today
1176


Ваш IP:54.162.138.98